Жити по українські…

Малюнок Володимира Казаневського / УНІАН 1

Багато навколо нас лунає  різних нарікань на владу, на рівень життя і т.п.. У багатьох випадках ці вислови мають доцільність. Я особисто згоден, що простий народ немає впевненості у завтрашньому дні. Парадокс полягає у тому, що маючи унікальні можливості, як інтелектуальні та ресурсові, ми, як не банально, находимося в дуже «теплому» місці, яке починається з жирної букви «Ж». Звичайно знаходяться виправдовування – війна, паскудство з боку Росії, негативні наслідки Радянського Союзу і т.д..

Цікаво, ми беремо за зразок життя за бугром. Один поляк поділився своєю думкою, чому ми знаходимося в «цікавому положенні», на його погляд у нас просто не було президента-електрика. Мається на увазі людина, яка реально прагне щось зробити для простих людей. Беремо сучасного очільника нашої країни. Дана особа має надзвичайно великі можливості. Для простого прикладу, відкриваємо кордон для сільськогосподарської техніки та вживаних авто. Робимо символічну плату за розмитнення та реєстрацію з відрахуванням в пенсійний фонд – 100 доларів за авто і 50 доларів за с/г техніку. Транспортні засоби, які будуть завезені одразу будуть задіяні для обробки сільськогосподарських угідь, це зумовить збільшення валового продукту країни. Уживані авто з Європи витіснять аварійні ретро-машини і авто із іноземною реєстрацією, при цьому зменшиться аварійність на дорогах. Нажаль влада країни не дозволяє простому люду трохи краще жити, мотивуючи, що ми знищимо вітчизняного товаровиробника і робочі місця. Давайте перестанемо брехати собі і комусь. Від цього просто втратить прибутки якісь «пан Іван», який контролює авторинок та дуже переживає за владу і «пан Степан», якій контролює нелегальні переміщення з за- кордону.

Наші політики постійно тлумачать – у нас мало коштів на те, на інше… Тепер давайте порахуємо, скільки чиновників «харчуються» з державного бюджету (в т.ч. і місцевого). Депутатів чіпати не буду, так як, їх і без мене «афішують». Почну з адміністрації Президента, кількість осіб, яка допомагає головній особі Україні «переживати» за простий люд просто вражає. Мало того, що їх в Києві до «холери», так в кожному районі України «хай Бог милує». Тепер беремо Міністерство економічного розвитку і торгівлі України: будівля, в якій працюють «служителі» нашого благополуччя може прийняти на нічліг напевно осіб 500, як мінімум (не рахуючи інші приміщення, які розкинуті по всій столиці). Вищеназваних чиновників, якщо б кинути на передову, то і мобілізацію проводити не потрібно. Вибачте за сарказм, я не проти мати таку кількість різного роду чиновників, але давайте підходити практично до справи. Якщо це міністерство відповідає за економіку, то люди з якогось мало відомого села типа Червона Воля, могли відчути на собі покращення, а не шукати інтернет, лазячи по деревах, щоб прочитати на сайті міністерства про їх здобутки. Якщо якась державна установа не справляється, то чи доцільно тримати її?

Міністерство, яке відповідає за освіту могло б зумовити відкриття нових вчених та надання їм можливості для наукової праці. Читаючи здобутки на їхньому сайті, то Вони те зробили, то без Їх того не було б… Люди добрі, це все гарно звучить, але кращий спосіб віднайти людину, яка має хист до певної науки, це «природній відбір». Як це? Просто, приймаються всі бажаючі поступити до ВУЗу без екзаменів безкоштовно, після трьохмісячного навчання, сильніші навчаються безкоштовно, інші на платному(не можеш умом, плати). Далі, розслабився – плати. Хтось взявся за розум – переходь на безкоштовне навчання. Люди з міністерства, можуть дорікнути мені – у нас подібне є. Воно то є, а не то. Я не хочу тут далі впадати у дискусію. Бажаю, щоб поставити точку над і., просто проаналізувати, чому багато українських школярів виявили бажання навчатися за кордоном?

Тепер суто про нас грішних. Постійно згадую пісню Скрябіна «Моя країна – суцільна руїна». Хто не чув, раджу послухати, варто. Проблема нашого народу – це незнання своїх прав. Ми готові платити хабарі. Ми постійно між собою «гриземося». Ми радіємо, якщо у сусіда хата згоріла. Ми не цінуємо нічого, крім свого. Якщо я начальник, то ти - бидло. Якщо я багатий, то все, що є добре у світі - то для мене, а не для тебе. Ми готові змінити свою громадянство, національність на поляків, німців, росіян… Люди добрі!!! В мене серце просто розривається, коли я дивлюся на свою країну.

Колись давно, одна особа  мені сказала: «українців на Україні немає, вони всі живуть  в Канаді». Я тоді з цим не погодився і зараз не погоджуюся. Проблема нашого народу - це брак віри та байдужість до ближнього! Коли кожен з нас переступить через себе, коли ми подолаємо байдужість, та впустимо Бога в свої серця, тоді ми змінимося. В перший день розбіжаться наші «управителі». На другий день закінчиться війна, а на третій нас попросять забрати Крим.

    Вася Маслій