Комуналка, корупція і

 

Всім мої вітання, добрі люди. В час, коли на олімпійських іграх Україна вже отримала першу бронзову медаль, простий люд продовжує «офігівати» від подорожчання, практично на все...

З Вами сьогодні Василь і зараз ми попробуємо розібратися чому так «гарно» живемо.

Національний банк України (НБУ) погіршив прогноз інфляції на 2021 рік із 8% (у квітневому прогнозі) до 9,6% й очікує її повернення до 5% у другій половині 2022 року.

Перед цим було трохи краще, тільки залишається домислювати чим ця кухня завершиться. І коли ми заживемо в лучшем мире...  

Основні проблеми які впливають на те, чого ми живемо так як ... ну ви самі знаєте як…

Люди говорять про ріст цін на комуналку, війну на сході, корупцію, безробіття і так далі...

Давайте будемо реалістами, дійсно є багато різних факторів які впливають на економіку нашої країни – інфляція сусідніх країн, дефіцит того, чи іншого товару, стихійні лиха і т.п., але це не оправдання. Чому не відшукуються шляхи створення нових бізнесових ідей, чому не залучаються нові моделі ведення підприємницької діяльності...   а від цього залежить пряме наповнення бюджету країни.

«Кожен народ гідний свого правителя»  говорив колись давно Сократ, пізніше ще одна мудра людина - дипломат, політичний діяч, літератор і філософ- Жозеф-Марі, граф де Местр сказав  "Кожен народ має той уряд, який він заслуговує" 

З однієї сторони ми, як ті що вибирали цих держателів керма, несемо повну відповідальність за всі ідіотські вчинки влади, а з іншої сторони Народ повинен уважно стежити за діями правлячих верхів. Якщо суспільство хоче жити гідно, правитель повинен бути відповідний.

Я хочу щоб Ви поглянули про підняття доброботу нашої країни з точки зору християнства. Хочемо чи ні, основна частина населення тим чи іншим чином пов’язана з християнством. Тільки є одне питання які ми християни. В якому сенсі християнство проявляється в наших вчинках? Чи це  для багатьох просто формальність.

Дуже добра школа для людства - це власна історія кожного народу, яка дає можливість переглянути ті чи інші історичні моменти та зробити висновки. Тільки залишається питання які?

На Русі християнство позитивно вплинуло на розвиток освіти, мистецтва,культури, літератури,медицини та науки. На краще змінився світогляд руського народу. Церкви та монастирі стали осередками культури. Через те, що Україна-Русь прийняла християнство з Візантії, в Київ приїхало багато грецьких священників, письменних людей, які сприяли поширенню грамотності та знань про всесвіт та минулі цивілізації. Україна почала процвітати: були написані перші книги, відкриті школи, запроваджено грошову систему.

Велику роль у підвищенні культурного рівня населення відіграли монастирі, де велося літописання, створювались бібліотеки, школи, де навчались малюванню,писанню ікон. В Київській Русі існувало до 30 монастирів. Першим і найбільшим була Києво-Печерська Лавра заснована у 1051 році. Назву «Печерський» монастир отримав від печер, де мешкали його перші поселенці. Засновниками монастиря вважалися ченці Антоній та Феодосій. Тут працювали Нестор-Літописець, чернець-живописець Алімпій, чернець-лікар Агапіт.

Церква допомагала підвищувати рівень культури, мистецтва, літописання та архітектури.  Поширення християнства, вільне проголошення християнських цінностей і можливість їх застосування на практиці – пряма дорога до морального вдосконалення як окремої особи, так і суспільства у цілому. Та ми спостерігаємо зростання хабарництва, привласнення державних коштів в малих і великих розмірах, на рівні родин – подружні зради, покинуті діти тощо. Люди озлоблені на владу, зубожілі та розчаровані, не можуть зрозуміти, чому зусилля, затрачені на побудову незалежної держави, не принесли бажаних плодів – плодів добробуту та процвітання. Ситуація у суспільстві напружена.

Атеїстична пропаганда радянської влади перервала тяглість релігійної традиції в Україні, внаслідок чого християнська  традиція втратила свій авторитет і спровокувала до появі так собі християн, віра у котрих асоціюється з благами   «себе любимому».

Церква має вічну мету – проголошення моральних цінностей, незмінних і необхідних для того, щоб життя людини за будь-яких історичних умов і в будь-якому політичному контексті залишалось істинно людським життям та не перетворювалось на життя тварини.

Чим більше людей у нашому суспільстві житиме відповідно християнської моралі, тим більше шансів перетворити наше суспільство на таке, що відповідає гідності людини.

Нині християнство вимагає від людини героїзму, заснованого на любові до Бога і ближнього, на смиренні, милосерді, терпеливості, чесності.

Якщо ми хочемо реальних змін в нашому житті, нам слід стати такими подвижниками. На політичній карті світу існують сили, яким дуже вигідно, щоб не було порядку й ладу в нашому суспільстві, і які діють дуже рішуче й безоглядно, коли хтось загрожує їхній “владі”. Можливо, саме тому на громадянинові, який серйозно ставиться до своїх християнських переконань, тяжить особливий обов’язок робити перші кроки в оздоровленні суспільства та налагодженні нормального способу життя, з рівними можливостями для всіх своїх членів. Наша роль як громадян є складовою частиною нашого християнського покликання. Це великий крок уперед і добрий приклад для суспільства, що традиційні християнські церкви в Україні прийняли спільне звернення, в якому наголошують, що “здорову державну спільноту зможемо побудувати лише на основі традиційних для нашого народу духовних засад, утвердження яких зміцнить і матеріальний добробут – але аж ніяк не навпаки.

Християнам слід знати, що “немає нічого поганого у бажанні жити краще, але помилковим є стиль життя, що претендує на більш високий рівень, спрямований на те, щоб мати, а не на те, щоб бути, і при якому прагнуть мати не для того, щоб бути кращим, а для свого задоволення, переслідуючи власну мету” Добробут не може бути найвищою метою, хоча є необхідним для більш повного розвитку людства. Сьогодні активність християн мусить виявлятися через виконання ролей, функцій та обов’язків у різних сферах суспільного життя, здійснюваних в дусі Євангелія, яке зробить можливим правильне пізнання знаків сучасності, встановлення меж між добром і злом. “Відваги називати зло злом” – ось чого бракує пересічним християнам. Страх втратити роботу, чи друзів, чи прихильне ставлення – причини мовчання на явне зло. Це природньо, що людина боїться втратити “опору під ногами” у вигляді соціального статусу, але справжній християнин відкритий на надприродну реальність і опирається на Христа, який хоче, щоб ми не боялися пізнати правду і жили тією правдою, яка визволяє від усіх страхів.

Як тільки це розуміння прийде до нашого народу, то тоді ми станемо гідно жити.